Вшанування Великого Кобзаря

Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуємо пам’ять Шевченка.

         Тарасові Григоровичу Шевченку – провіснику нового життя, народному пророку, титану духу присвячується.

         Такими рядками розпочалася лінійка – подяка Великому Кобзареві.

Це був початок тижня української мови і літератури в Козирській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Серед усіх заходів була цікава поїздка до Миколаївського Академічного театру української драми та музичної комедії, а на сцені – Шевченкова «Катерина» - твір про красу і трагедію жіночої долі.

Жіноча доля…

Хто її розкаже?

Жіноча доля…

Хто її збагне?

         Доля! У кожного вона своя. А якою ж була вона в Катерини? Найкрасивіша дівчина в селі, довірлива. Вольова і досить поетична, з невичерпним внутрішнім світом, велика душею і по-справжньому закохана… Вона закарбувала в пам’яті клятви свого коханого, повірила, поставила вище від найрідніших:

Він, як мати привітає,

як брат, заговорить.

         Та ось довір’я Катерини привело не тільки до неправильно зроблених нею висновків:

Батько, мати – чужі люди,

Тяжко з ними жити,-

А й до розпачливого зойку в момент відчаю: «А ти ж присягався!» І все ж, після розлуки з коханим Катерина не відчуває жаху перед моральною катастрофою, її більше цікавить питання його життя і смерті. І тільки пізніше вагітна жінка боляче реагує на гулянки ровесниць, по воду до криниці ходить ночами, але не втрачає віри і на світ дивиться оптимістично. Новонароджена дитина подвоює тривоги молодої матері. …А якою зворушливою була сцена прощання дочки з батьками, які і люблять єдину дочку і в той же час намагаються її суворо покарати.

         …Зима, хурделиця, а примара, надія на зустріч з Іваном, надія на сімейне щастя жене Катерину в дорогу, а потім змушує жінку залишити сина, а саму піти під лід…

         Йде вистава, дивлюсь я на своїх учнів – сидять, плачуть, витирають очі. Ось так пропускають через себе життя, кохання і трагедію Катерини. А ще сам театр, зал, гра акторів. Нікого не залишила байдужою ця вистава. Думаю, що після вивченого на уроці і побаченого в театрі є над чим задуматись моїм учням.

         Скільки було вражень від побаченого: від самого театру, від яскравих українських народних пісень, музики, поетичного слова, прекрасної гри акторів (серед них був наш випускник Дмитро – гордість наша), які створили цю прекрасну виставу – безцінну коштовність музичної культури мого народу.

Жукова Н. П. – вчитель

української мови та

 

літератури Козирської ЗОШ 

 

Сподобалось? Поділися з друзями:

Додати коментар

Захисний код
Оновити