Родинне свято

 УКРАЇНСЬКОМУ  РОДУ – НЕМА  ПЕРЕВОДУ

 

Учень 1:

Добрий день вам, люди добрі!

Сьогодні у цій залі свято,

Ми дуже раді всіх вітати!

І сподіваємось, що кожен

Для себе щось узяти зможе.

Учень 2:

Хтось настрій добрий запозичить,

Бо посмішка усім нам личить.

Хтось - слову доброму зрадіє,

Бо про добро усі ми мрієм.

 

Учень 3:

Та починати вже нам час,

Сюди запросили ми вас.

Аби всі разом у дружнім колі,

В домівці нашій - рідній школі

Сердечно й щиро привітати

Здоров’я й щастя побажати.

Малюки:

1.Наші любі мами й тата!

Ми вам будем звітувати.

2. Все,чого навчились в школі,

Щоб потішить вас доволі.

3. Ми концерт підготували,

В нього ми всю душу вклали,

4. Як сподобається вам,

То плещіть завзято нам.

 

Ведуча 1:

Шановні батьки, дідусі, бабусі, шановні гості нашого свята!Запрошуємо вас до нашої господи, на слово щире, на бесіду мудру, на свято родинне,на хліб і сіль.

(ХЛІБ - СІЛЬ)

Ведуча2:

Шановна родино ! Я сказала так, бо сьогоднішнє свято – це ще одна сходинка до нашого зближення, до родинного єднання. Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі, на нашій Україні. Тут жили наші прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, відчуваємо поклик рідної землі.

Учениця:

Україно мила, краю мій чудовий!

Чи є в цілім світі ще така краса?

Весно наша рідна, в запахах бузкових,

В голубім серпанку дівчини коса.

Учень:

Вся в садах вишневих, у пахучих м’ятах.

В розлогих долинах яблунь пахне цвіт.

Земле ти вродлива, земле ти багата,

Де такої вроди знайдеш дивосвіт ?

(пісня УКРАЇНА)

Ведуча 1:

Знати свій родовід, зберігати про нього пам’ять - означає любити свою Батьківщину. Це не просто слова - це обов’язок перед минулими і майбутніми поколіннями. Це пам’ять про тих , хто творив історію, з кого треба брати приклад.

Ведуча 2:

Головні слова родоводу: рід, рідний, рідне, родина. Так, родина - це не тільки рідні, родичі. Це і наша школа, і весь народ український. Родина до родини - народ. Ми з вами - український народ, який складається з родин малих і великих, дружніх і працьовитих. Тому і свято наше зветься:

 Разом: "Українському роду нема переводу".

 

(Пісня  "Родина, родина")

 

Учениця:

Родина, дорога моя родино!

Що може бути краще в світі цім?

Чим більше дорожить людина

За батьківський та материнський дім?

Що може бути краще за вечерю в домі

За батьківським міцним столом,

Де в шумнім гомоні і в кожнім слові

Все сповнене любов’ю, а не злом!

Учениця:

Де можна більше зачерпнуть любові?

Де взяти більше доброти?

Як в материнськім ніжнім слові,

Як з батька  щедрої руки.

Учениця:

Отож: зібралися ми нині на нашім святі гомінкім,

Щоб поклонитися родині і побажати щастя всім.

 

(Дерево роду)

Ведуча1:

Із знання свого роду починається кожна людина. Корені кожного з нас починаються з батьківської оселі, взявши у спадок усе найкраще - мамину пісню, чистоту мови, любов до рідного краю, святе ставлення до хліба, родовідних традицій, обрядів і наших символів, серед яких  почесне місце займає калина. З давніх-давен народ опоетизував цей кущ, оспівав у піснях, легендах. Вона є символом дівочої краси, вроди.

Ведуча2:

Український народ завжди дбайливо охороняв і доглядав калину. Наруга над нею вкривала ганьбою людину. А як потрібна була калина в чисельних обрядах, особливо у весільному. Коли випікали коровай, неодмінно прикрашали його калиною. Подякуємо нашим пращурам за чудові традиції, пов’язані з калиною. Будемо їх берегти і віддамо нашим дітям разом з прекрасними піснями, та танцями.

 

(Танок "Калина)

 

Ведуча 1:

Серед прекрасних відомих символів - хата. Вона для людини ставала і храмом, і рідним краєм, і Батьківщиною, і матір’ю. Яким теплом і лагідним родинним затишком, якою добротою та материнською ласкою віє від тебе , рідна хато ! Не  спроста ж твоє ім’я співзвучне зі словом "мама".

Ведуча 2:

Хато, моя рідна, батьківська хато! Усім найкращим, що є в моїй душі, завдячую тобі. Ти навчила мене цінувати хліб і сіль, навчила з малку поважати старших, шанувати тата і маму.

(Пісня "Хата моя біла хата")

 

Ведуча1:

Мати, батько! Які дорогі для кожного з нас ці слова. Скільки в них тепла, щастя, радості, душі, милосердя і доброти!

Хлопчик:

Як мені вас не любити, рідний батьку, нене!

Та ви ж мене згодували і дбали про мене.

Та ви ж мене згодували, щирими руками,

Ой, немає краще в світі, як в батька і в мами.

Батько розуму навчає, мати приголубить.

Але так  ніхто на світі як вони не любить!

Хлопчик:

А батьки наші "чомучки". Ну і мама! Ну і тато !

Наче справжні дошкільнята! Нічогісінько не знають,

Смішно і сказать "комусь"! бо щодня мене питають

Лиш одне : "Чому?" й "Чому?".

Хлопчик:

Ти чому образив Віту, а чому отримав двійку?

І чому прийшов так пізно? Та чому в шкарпетках різних?

Хлопчик:

Ти чому такий непослух? А чому не стелиш постіль?

Ти чому вірші не учиш? А чому портфель без ручки?

Хлопчик:

І чому такий синець? Ох! настане нам кінець !

Не поясниш їм ніколи, хоч би дуже захотів.

Треба їх віддать до школи, хай питають вчителів.

 

(Сценка Про виховання)

 

Ведуча1:

Мама, матуся, матінка...- у зміст цих слів ми вкладаємо все, що супроводжує нас від народження до глибокої старості. Рідний дім, батьківський поріг, родину, мамину пісню і мамину молитву.

Учень:

Кажуть,що на світі сонце найясніше.

Та всміхнеться мама - і стає світліше.

Учень:

Кажуть, що без сонця не розквітнуть квіти,

А хіба без мами є щасливі діти?

Учень:

Я до неї серцем, любо пригорнуся.

Хай сіяє сонце, як моя матуся

Учениця:

Мама! Найдорожче слово в світі !

Де б не був ти, щоб ти не робив.

Та вона твій шлях завжди освітить

Ніжним серцем відданим тобі.

В дні сумні та в дні на щастя щедрі

Мама буде у житті твоїм.

Тож живи, як мама, щиро й  чесно,

і як мама, лиш добро твори !

 

Ансамбль"Мама дорогая"

 

Ведуча1:

Батько в сім’ї - захисник, годувальник. Батькове слово - це закон. Як скаже батько, так і буде, тому що він - голова сім’ї, зразок для своїх дітей. Ми добре розуміємо, що хоча ззовні наші тати часом суворі, вимогливі, але в своїй душі вони добрі, ласкаві та ніжні.

Учень:

Дорогий, хороший, рідний тато, кращого від тебе не знайти.

Дорогий, хороший. рідний тато. як чудово, що у нас є ти.

Учениця:

Татку, любий татку, соколоньку ясний,

Який ти в нас добрий, щирий і прекрасний!

Можу я, маленька, цілий світ сходити,

Море переплисти, в небо полетіти,

Та знайти - не знайду такого словечка,

Щоб виказати татові всю любов сердечка.

 

(Пісня  про батька)

Ведуча2:

Шановні гості! особливо ніжно і тепло нам хочеться привітати наших бабусь, які присутні на святі, тому що всі ми починаємось з них, тому, що наші бабусі - найкращі, найлагідніші, найкрасивіші, найніжніші.

 

( Летіла зозуля)

 

Учениця:

Дай, бабусю, поцілую сивину твого волосся,

Теплим диханням зігрію снігом вибілені коси.

Може, і на них розтане лоскотливий іній срібний,

Мов химерні візерунки на замерзлій з ночі шибі.

Ведуча1:

Дорогі наші бабусі!Сьогодні ми хочемо подякувати вам за Вашу ніжність і тепло, за ваші напрацьовані руки, що вміють випікати хліб, гладити по голівці, захищати від біди. Мив дячні Вам за Ваше ніжне серце, що зігріває нас теплом, за лагідну усмішку і щирі, хоч часом засмучені очі.

 

(пісня)

 Ведуча2:

Є багато різних закликів: бережіть жінок, бережіть мир! а мені  сьогодні хочеться на весь світ заявити: "Бережіть бабусь, бо вони - та срібна ниточка, котра зв’язує берег нашого дитинства з берегом дитинства наших батьків".

Учениця:

Чому так багато довкола тепла?

Це ж моя бабусенька його принесла!

Скільки у бабусі сонця і тепла.

Скільки в неї радості, щедрого добра !

Учениця:

У душі бабусі - почуттів глибінь,

а в очах бабусі - неба ніжна синь.

У руках невтомних - праця без кінця,

а вустах ласкавих - мова мудреця.

Учениця:

Як же не любити бабусю дорогу?

Я перед бабусею завжди у боргу.

Ми вас любимо щиро і діти й онуки.

Зичимо здоров’я Вам, миру, цілуємо  вам руки.

 

(Пісня)

Ведуча1:

Народ говорить: поки діда - поки й хліба. Справжнім господарем, главою у кожній родині є дідусь, який перетворився із суворого, вимогливого татуся у доброго, ніжного поблажливого дідуся.

Учень:

Мій сивий, лагідний дідусь, я до землі тобі вклонюсь,

За теплоту твою і ласку, за мудре слово, гарну казку.

Ти вчив нас як на світі жить, як один одного любить,

І твій розумний заповіт я пам’ятатиму повік.

Учениця:

Мій рідний, рідненький, ріднесенький з тобою радію й сміюсь.

Мій сивий, сивенький,сивесенький, найкращий у світі дідусь .

Дідусю, дідусю,тобою горжуся, за тебе я Бога молю.

Дідусю, дідусю, тобі признаюся, як сонце, тебе я люблю.

Учень:

Як виросту швидко, швидесенько, то небо тобі прихилю.

Бо ти мій дідусь дорогесенький, в тобі я себе впізнаю.

 

(пісня)

Ведуча2:

Дорогі батьки, бабусі дідусі! Дякуємо Вам за все хороше, що ви зробили і робите для нас. Дякуємо за недоспані ночі, за любов та ласку, за щедрість і доброту.

Ведуча1:

І пам’ятаймо, що міцна родина - це щасливе майбутнє нашої держави.

Ведуча2:

Дорогі друзі! Ось і закінчилось наше свято, залишивши теплий слід в душі.На все добре, хлопці  і дівчата, дорогі батьки, бабусі й дідусі.

Ведуча1:

Хай Вам сонце сміється, хай добро Вам ведеться.

хай годинник Вам повільно лічить вік, а Бог дарує многа й многа літ!

 

Пісня "Краща  пісня єднання" 

 



Підготувала: вчитель української мови та літератури

Жукова Надія Павлівна

скачати сценарій "родинне свято"

Сподобалось? Поділися з друзями:

Додати коментар

Захисний код
Оновити