Педрада: Розвиток пізнавальної самостійності і креативних компетентностей учнів через проблемно-пошукові методи навчання

 

 

Слайд1

Розділимося на групи за кольорами.

Слайд 2

Нові соціально-економічні умови, які складаються в Україні, вимагають створення на новій філософській основі цілісної системи нового змісту освіти, який сприяв би засвоєнню підростаючим поколінням справді гуманістичної культури, побудованої на ідеалах демократії і свободи. Тим самим закладаються передумови для еволюційної зміни менталітету суспільства через школу.

Перед сучасною школою стоїть проблема підготовки випускників до життя в складних умовах ринкової економіки, у відповідності із соціальним запитом суспільства формувати інтелектуальну творчу особистість.

Надаючи важливого значення освіті та науці у становленні та розвитку молодої держави, передова громадськість і освітяни України з перших днів незалежності поставили питання про надання школам і вчителям більшої самостійності та свободи у творчих пошуках і реформуванні освіти.

Сьогоднішня освіта в Україні виходить на якісно новий рівень, що зумовлено змінами в суспільно-політичному житті, економічному розвитку суспільства і засвідчено Декларацією про державний  суверенітет України, Конституцією держави, Законом України “Про освіту”, Національною доктриною розвитку освіти, Національною програмою “Діти України”, Концепцією 12-річної середньої загальноосвітньої школи.

В них відзначається провідна роль учителя в розв’язанні проблеми реформування освіти. Самоаналіз, критика своїх вчинків, перевага світу духовного над усіма матеріальними спокусами – ось що головне у вихованні, творчому удосконаленні.

Cучасна епоха характеризується становленням нової теорії освіти – особистісно орієнтовному навчанні на різних його етапах передбачає різну роль учителя: вчитель-організатор, вчитель-спостерігач, вчитель-консультант. При такому навчанні учитель і учні-рівноправні партнери.

У філософській, педагогічній та психологічній літературі приділяється багато уваги визначенню поняття творчої особистості ( В.І.Андрєєв, Д.Б.Богоявленська, С.О. Сисоєва та ін.)

Творча особистість – це індивід, який має високий рівень знань, відзначається прагненням до нового, невідомою. В.О. Сухомлинський казав : «Діти повинні жити у світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості  » (слайд 3)

Оптимальним для розвитку такої особистості є проблемно-діалогічне середовище, у якому дитина, по–перше, відчуває себе цінною, вільною і шановною; по–друге, отримує досвід активного суб’єкт-суб’єктного спілкування та взаємодії; по–третє, знаходиться в середовищі інтелектуально-особистісного зростання, особливо,  в плані розвитку продуктивного (логічного, критичного, креативного) мислення; по–четверте, формує уміння та навички навчально-пізнавальної діяльності,  проведення наукового пошуку тощо.

Сьогодні однією з проблем сучасного навчання є прагнення вчителя викликати в учнів зацікавленість до предмета при вивченні тієї чи іншої теми.

Розвиток духовного потенціалу дітей, формування їх творчих нахилів завжди цікавила педагогів і психологів, філософів і літераторів. Не стоїть вона осторонь і для нас, учителів.

Творчість – це здатність до виробництва нового, пошук нових, оригінальних відповідей на поставлені питання. Ми вчителі, повинні значну увагу приділяти активізації розумової, пізнавальної діяльності учнів, створенню проблемних ситуацій, розвивати вміння мислити і діяти творчо.

Чому ця тема така актуальна сьогодні? Тому що нині особливо важливою стала проблема набуття учнями творчого самостійного досвіду. Ще раз наголошую на тому, що суспільству потрібна інтелектуально соціально компетентна особистість, здатна самокритично мислити, творчо діяти, застосовувати набуті знання в нестандартних ситуаціях, неординарно розв’язувати проблеми, створювати нове. Для формування такої особистості треба використовувати у шкільному навчально виховному процесі іноваційні методи і прийоми навчання, особливі завдання і вправи, які спонукали б школярів до творчої діяльності. Лише в процесі спільної роботи над осмисленням ситуації чи проблеми можна отримати якісно новий результат зростання особистості, який грунтується не на примусі, а на свободі вибору.

Повноцінна співпраця вчителя й учнів і спрямована на те,  щоб як сказав В. Сухомлинський, “учительський стіл не перетворився на кам’яну стіну, із-за якої ведеться наступ на “супротивника”- учнів”.У світі існує лише один засіб спонукати когось до активної творчої діяльності і полягає він у тому, щоб викликати в людині бажання щось зробити і цим заявитися про себе.

Школа — це те Місце, де ми живемо, де живуть наші учні, де вони проектують своє майбутнє, ураховуючи свої можливості. А наше завдання — навчити їх продуктивно діяти в ситуаціях новизни й невизначеності (адже в нашому житті все так швидко змінюється, і те, що було корисним учора, сьогодні може виявитись абсолютно непотрібним). Нам весь час необхідно встигати за світом, який постійно змінюється. З'являються все нові й нові технології. Ще зовсім нещодавно ми й гадки не мали, що люди зможуть спілкуватись один із одним за допомогою відеозв'язку. Зараз ми буквально носимо з собою гігабайти цінної інформації.

Наша освіта, навички та знання швидко старіють. Роберт Кійосакі, відомий американський підприємець, письменник, викладач, говорив: «Щоб встигнути за змінами, вам кожні півтора року доведеться вчитися всього практично заново. Те, чого Ви навчилися, важливо, але набагато важливіше те, наскільки швидко Ви можете перевчитися, змінитись і пристосовуватися до нової інформації». Більшість керівників успішних компаній вже відчули силу подібного підходу, відчули потребу у творчих співробітниках, здатних помітити найменші зміни навколишнього світу. «Креативність», «творчий підхід», «креативна особистість», «творчі успіхи», «думати творчо», «прояв креативності» — ці поняття в сучасному суспільстві є показниками професіоналізму. Креативність (від англ. створювати) — творчі здібності індивіда, які свідчать про готовність до створення принципово нових ідей, що відрізняються від традиційних або прийнятих схем мислення.визначення креативності:

Які асоціації виникають при зустрічі зі словом креативність. Метод «асоціативний кущ» (слайд 4) 

 

Ккомпетентність, кмітливість, комунікабельність

Ррезультативність, реагування, рефлексія

Еемоційність, ерудиція, емпатія

Аактуальність, активність

ТИталант, тьютор, тренінг

Ввимогливість, винахідництво, взаємодія

Ннауковість, наполегливість, новація

Іінтелект, інтроверсія, інтуїція

Ссамоактуалізаія, самоосвіта, самоконтроль

ТЬтворчість, толерантність

 

Запишемо на дошці (записують найбільш вдалі слова)

(Слайд 5) Шляхи формування креативних здібностей

Виховання креативности учнів може здійснювати вчитель , який сам творчо працює.

Перевіримо творчі здібності самих вчителів (додаток 1) 

(Слайд 6)

„Здавалося б, найекономніше просто повідомити знання учням. Однак це не так. Дані передового педагогічного досвіду і спеціальних психологічних експериментів свідчать про те, що ефективнішими є такі методи керування, які забезпечують поступове зростання самостійності учнів у набуванні знань, у виконанні мислених завдань. За таких методів учні засвоюють знання глибше і краще навчаються думати” (Г.С.Костюк)

Умовою успіху в розвитку мислення є висока пізнавальна активність учнів. Ефективне засвоєння знань передбачає таку організацію пізнавальної діяльності учнів, за якої навчальний матеріал стає предметом активних розумових і практичних дій кожної дитини.

Необхідною умовою ґрунтовного засвоєння учнями знань  є пробудження в них інтересу до вивчення предметів, до самостійної роботи., використання проблемно-пошукових методів навчання.

Можна виділити такі методи

1.Еврістичні методи, частково-пошукові методи спрямовані на збудження творчої активності, стимулювання творчого пошуку в роз’язанні навчальної проблеми (евристична бесіда, створення пробної ситуації)

2.Інтерактивні методи (метод-ПРЕС, «мозковий штури», «займи позицію», робота в парах, групах та інше)

3.Методи діалогічної взаємодії (рольова гра, ділова гра, дискусія)

4.Метод проектів

5.Метод інверсія, орієнтований на пошук ідей розв’язання проблемно-творче завдання.

Які проблемно-пошукові форми навчання ви знаєте та підкреслити ті, які використовуєте на практиці (слайд 7)

Продуктивне навчання спрямоване на організацію навчальних занять, які сприяють створенню під керівництвом учителя проблемних ситуацій, й активну самостійну діяльність учнів з їх розв’язання, у результаті чого відбувається розвиток розумових здібностей особистості та творче оволодіння знаннями, навичками, уміннями. Пізнавальна самостійність учнів у навчанні визнається й визначається як готовність особистості до оволодіння знаннями власними силами. А пізнавальна активність полягає в тому, що учень, аналізуючи, порівнюючи, синтезуючи, узагальнюючи та конкретизуючи фактичний матеріал, сам шукає та одержує нову інформацію. Розумовий процес - складний процес, який, як правило, починається із виникнення проблеми.

Вивчаючи навчальний предмет, учні повинні засвоїти систему наукових понять, закономірностей і законів, оволодіти способами розв’язання теоретичних і практичних завдань. Проте цей процес може бути ефективним лише внаслідок активної навчальної діяльності самого учня, для чого він має оволодіти різними навчальними діями, прийомами розумової діяльності, прийомами навчальної роботи.

Які ж методи та прийоми цікавлять наших учнів. Проведено анкетування учнів з 7 по 11 клас.(слайд 9,10)

Слайд 10 Дослідження, проведені Національним тренінговим центром (США, штат Меріленд) у 1980-х рр. показують, що інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити відсоток засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість дитини, а й на його почуття, волю (дії, прак¬тику). Результати цих досліджень були відображені в схемі, що отримала назву «Піраміда навчання».

Лекція — 5% засвоєння

Читання — 10% засвоєння

Відео/аудіо матеріали — 20% засвоєння

Демонстрація — 30% засвоєння

Дискусійні групи — 50% засвоєння

Практика через дію — 75% засвоєння

Навчання інших / застосування отриманих знань відразу ж — 90% засвоєння

З піраміди видно, що найменших результатів можна досягти за умов пасивного навчання (лекція — 5% , читання — 10%), а найбільших — інтерактивного (дискусійні групи — 50%, практика через дію — 75% , навчання інших чи негайне застосу¬вання — 90%). Це, звичайно, середньостатистичні дані, і в кон¬кретних випадках результати можуть бути дещо іншими, але в середньому таку закономірність може простежити кожен педагог.

Найдієвішим мотивом є зацікавленість предметом, адже „...вчення, позбавлене всякої зацікавленості і взяте тільки силою, вбиває в учня бажання до навчання, без якого він далеко не піде” (К.Д.Ушинський). Та зацікавленість, спричинена несподіваним результатом досліду, цікавим фактом, звертає увагу учня на матеріал уроку, але не переноситься на інші уроки. Це нестійка, ситуаційна зацікавленість. Завдання полягає в тому, щоб підтримувати зацікавленість і намагатися сформувати стійкий інтерес до предмета, у якому учні розуміють структуру, логіку курсу, методи пошуку, що використовуються, і доведення нових знань. Відтак і в навчанні їх захоплює сам процес одержання нових знань, а самостійне вирішення проблем і розв’язування нестандартних задач приносить задоволення. Чітка постановка пізнавальних завдань уроку – один із шляхів мотивації навчання, а переконливе пояснення матеріалу, чітка структура уроку, використання в навчальному процесі різних самостійних робіт є потужним засобом розвитку пізнавальних інтересів. До методів захопленого викладення матеріалу відносяться:

♦ ілюстрація положень науки подіями сучасності;

♦ використання уривків творів художньої літератури, легенд.

♦ використання приладів з техніки;

♦ використання парадоксів;

♦ звернення до раптових зіставлень;

♦ розгляд прикладів, узятих з життя;

♦ аналіз предметних фокусів, ігор, тощо;

♦ наведення прикладів використання розглядуваних закономірностей в житті, в мистецтві, в побуті, в техніці;

♦ проведення екскурсів в історію науки;

♦ передбачення фантастичних ситуацій (що було б, якби...).

Інтерес учнів до учіння, розвиток їх самостійної пізнавальної діяльності формуються за допомогою наступних прийомів:

-побудова захоплюючих далеких і близьких перспектив та планів, досягнення яких неможливе без міцного засвоєння певних знань;

-постановка цікавого і значущого для учнів завдання, розв’язання якого можливе лише на основі вивченої теми;

-бесіда про теоретичну і практичну значущість виучуваного матеріалу;

-розповідь про те, як розв’язувалась певна проблема в історії розвитку науки;

-створення проблемної ситуації і формулювання проблеми.

Школа сьогодні вимагає всебічної активізації розумової діяльності учнів, максимальне включення їх в у різноманітні види роботи.

Самостійність, як і самоствердження і самовиявлення школяра, розвиток його творчих здібностей, пізнавальних потреб, не можливі поза функціонуванням його думок, почуттів мотиваційної і вольової сфери. „Як мускули стають безсилими, кволими без праці і вправ, так і розум не формується без розумового напруження, без думки, без самостійних пошуків” (В.О.Сухомлинський).

Слайд 11.(продуктивні і непродуктивні форми навчання)

Досвід наших вчителів дозволяє сказати, що наші вчителі широко використовують проблемно –пошукові методи навчання (слайд 13)

Підсумовуючи нашу педраду проведемо наступний шаг «Займи позицію» (слайд 14). Запишіть 5 виразів, які слід починати зі слів «Я мушу…»

Перше речення може звучати так «Я мушу брати участь у роботі педради». А тепер замініть їх на вирази, які почнете «Я зможу …»

 
Сподобалось? Поділися з друзями:

Додати коментар

Захисний код
Оновити