Рішення завести вихованця – відповідальний крок, зважитися на нього варто після хорошого обмірковування ситуації. Потрібно подумати: чи вдасться доглядати його, приділяти коту або собаці належну кількість часу, займатися з твариною і допомагати їй ставати членом сім’ї. Різну роль вихованець виконує в сім’ї, де немає дітей, і в тій, де вони є.

Дитина, що росте разом із цуценям, починає розуміти цінність їхньої дружби, цінувати миті, проведені разом. У малюка починає формуватися правильне уявлення про ставлення до тварин: воно має бути справжнім та добрим. Діти бачать, як батьки виховують їхніх братів чи сестер, як вони починають виховувати кошеня, що принесене в будинок. Він не слухається, хоче начебто насолити батькам, але вони все одно не застосовують фізичну силу, а намагаються залишатися людьми.

Роль домашнього вихованця важлива у процесі розвитку та пізнання навколишнього світу

Психіка дитини — тонка матерія, одне неправильне слово чи дію може завдати шкоди. Спілкування та виховання лежить на батьках, вони повинні розуміти, що роль домашнього вихованця важлива у процесі розвитку та пізнання навколишнього світу. Собака зможе не просто бути поруч і дозволяти грати з собою в м’ячик, він може навчити малюка дивитися на світ інакше, може допомогти йому у важкі моменти та стати другом, який підтримає та втішить.

Дитина почне довіряти їй таємниці, зрозуміє, що, на відміну від людей, тварини не можуть розповісти їх. Цінність залежить від основ виховання, закладених батьками, відбуваються зміни, змінюється і психіка дитини. На неї впливає і школа, і сім’я, і навіть тварини, більше читайте про тварин тут.

Вихованець допоможе дитині відчути відповідальність

Крім спілкування та ігор кішка чи папуга вимагають догляду та турботи. Якщо дитина занадто маленька, батько повинен брати відповідальність за прибирання та утримання в чистоті місця, в якому вихованець любить спати та проводить багато часу. Коли малюк підросте, треба дати йому зрозуміти, що турбота та бажання прибирати за твариною, допомагати їй нормально жити – обов’язок, від неї не треба відмовлятися.

У голові почнуть формуватися думки про правильність цього вчинку, його значущість та потребу як для тварини, так і для себе. Адже в дитинстві мама дбає про малюка, допомагає йому. Вона може не закласти таку основу, коли виховує її. Вихованець допоможе дитині відчути відповідальність, зрозуміти, що щеня — не просто іграшка, а жива істота, яка потребує належного догляду.

Тварини можуть стати близькими друзями, але спілкування з людьми не замінить нічого

У міру дорослішання починають формуватися риси характеру, важливі для майбутньої людини, її становлення та місця у суспільстві. Коли дитина стає старшою, взаємодія з тваринами не припиняє приносити ту ж радість, яка виникала в юному віці. Він радіє та заряджає позитивом людей навколо. Важливо зрозуміти, що тварини можуть стати близькими друзями, але спілкування з людьми не замінить нічого. Постарайтеся донести до чутливої психіки дитини, що поважати і любити потрібно не тільки домашніх тварин, всі однакові рівні і заслуговують на повагу.